7 березня 2025 року на Алеї Слави поховали краматорця Дмитра Орлова

Він провоював лише два місяці та загинув під час артобстрілу на Лиманському напрямку.

Чоловік був випускником 25-ї школи Краматорська. У Краматорську закінчив одне з профучилищ. У мирний час працював різноробочим.

"Він був надто доброю людиною, міг забезпечити свою сім’ю. Хотів піти моїми стопами, ми займалися будівництвом", – розповідає молодший брат загиблого.

Брат Дмитра каже, що загиблий був мобілізований два місяці тому і служив у 60-й окремій механізованій бригаді. Загинув на Лиманському напрямку під час артобстрілу.

"У мене він залишився один, ми поховали своїх батьків. Я хотів забрати його до себе, останнім часом я жив у Львові. Але так сталося, що він мене не послухав, і я його не вберіг. Про його смерть я дізнався, коли мене везли до частини, оскільки мене також мобілізували. Але мою поїздку перервав дзвінок із ТЦК. Тепер я залишився один", – розповідає брат Дмитра.

Чоловік згадує, що все життя старший брат намагався його підтримувати. А одним із найяскравіших моментів у їхньому житті був той, коли Дмитро зустрічав його з в’язниці. Тоді вони розпочали життя з чистого аркуша.

"Останнього разу, коли ми з Дімою спілкувалися по відеозв’язку, я не надав значення словам брата. Тоді він сказав, що йде на смерть і більше не повернеться. А я йому говорив, що приїду до нього в частину побачитися, там і обіймемося. Я і подумати не міг, що це справді останній раз, коли ми з ним бачимося", – каже брат загиблого.