30 вересня 2024
13:22
602
Жила і працювала у Лондоні, а тепер живе у Краматорську і евакуює людей з прифронту: історія волонтерки Марії Семанишин
Кількість евакуацій зростає з кожним днем.
Перед вʼїздом до Костянтинівки машина з волонтерами зупиняється на узбіччі: поки Марічка вдягає бронежилет, Віталій курить.
"Якщо прилетить, бронежилети нас не врятують, - каже він. - Але їй страшно, тож нехай вдягає".
Перед цим Марічка розповідала, як злякалася нічного вересневого грому і майже всю ніч просиділа у коридорі (правду кажучи, грім дійсно був дуже гучним і страшним).
"Мені страшно, я з дуже боязких, мені здається, що я у фонді найбільше боюся, що там може десь дверка гупнути і я буду перша з айфаком [аптечкою] йти між двох стін. Але це не порушує моєї мотивації [займатися евакуацією], я хочу бути вдома і не хочу, щоб мій дім забрали", - каже вона.
Марічка з Калуша Івано-Франківської області, до великої війни жила у Лондоні і працювала там нянею, провела у Британії близько двох років. Але коли почалося повномасштабне російське вторгнення, стала приїжджати до України волонтерити і врешті у червні цього року опинилася у Краматорську у благодійному фонді "Всі Поруч".
"Я завжди хотіла повернутися в Україну і коли почалася повномасштабна війна, я зрозуміла, що буду працювати там, де я корисна, я буду розвиватися в Україні, і вже до Лондона буду повертатися як в другий дім, до своїх друзів, до своїх близьких, але я залишуся вже в Україні повністю", - розповідає Марічка.
"Якщо є маломобільні люди і їм потрібно зʼїздити до банку, до поліклініки чи ще десь, то ми можемо їх звозити. "Швидка" не надає таких послуг, а ми просто їх перевозимо", - розповідає вона.
Соціальне таксі працює по всій вільній території Донецької області і, за словами Ольги, воно користується популярністю.
Щоб записатися на евакуацію чи соціальне таксі, звертайтесь до волонтерів проєкту "Дороги життя" за номером +380507343081 або в соціальних мережах Інстаграм чи Фейсбук.
Кількість евакуацій зростає
У Костянтинівці Марічка та її напарник Віталій їдуть за навігатором повз зруйновані обстрілами будинки по пустих ранкових вулицях, за весь час їм зустрілися до чотирьох перехожих. Їм потрібно евакуювати 78-річну місцеву мешканку Галину, яка наразі живе у своєї сусідки.
"Вони з нами звʼязалися через соцмережі, у нас є контакти, за якими до нас можуть телефонувати жителі Донецької області. Ми допомагаємо шукати шелтери або вони знаходять прихистки собі самі, і ми вже власне вивозимо: це може бути соціальне таксі, або повноцінна евакуація з міста в місто", - пояснює Марічка.
Від вулиці, звідки евакуюють Галину, до лінії фронту трохи більше 10 кілометрів, а одна з найближчих перпендикулярних вулиць - це пряма дорога на Часів Яр, частину якого вже захопили російські війська і до центру якого звідси 7-8 кілометрів. Хоча ця вулиця, у порівнянні з іншими у Костянтинівці, виглядає не сильно розбомбленою.
Сусідка зустрічає машину волонтерів, вони допомагають завантажити у багажник скромний пакунок Галини - лише одна торба, ймовірно, з документами. Перекидаються парою фраз із сусідкою і вирушають.
"Я глуха, нічого не чую", - каже пані Галина, коли Марічка кілька разів до неї звертається.
Волонтери кажуть, що останнім часом кількість евакуацій значно збільшилася - дається взнаки наближення лінії фронту і посилення кількості російських обстрілів прифронтових міст Донеччини. Та ж сама Костянтинівка потрапляє під обстріли кілька разів на день - росіяни гатять з артилерії та авіації, люди отриммують поранення чи гинуть щодня.
"Останні дні ми їздимо [на евакуацію] кожного дня. Більше виїжджають сімʼї з дітьми. В передостанній раз ми вивозили жінку і пʼятьох дітей, причому одна дитина була віком десь півтора року", - розповідає Марічка.
Евакуйовані в основному виїжджають до Дніпропетровської, Харківської областей або Кропивницького - туди, де мають родичів або туди, де можуть знайти житло, кажуть волонтери.
У Краматорську ми прощаємося з Марічкою, Віталієм та їхньою черговою підопічною. Далі вони прямують до Харкова, де на пані Галину чекає її син. Марічка свій бронежилет не знімає.
KramatorskPost Перед вʼїздом до Костянтинівки машина з волонтерами зупиняється на узбіччі: поки Марічка вдягає бронежилет, Віталій курить.
"Якщо прилетить, бронежилети нас не врятують, - каже він. - Але їй страшно, тож нехай вдягає".
Перед цим Марічка розповідала, як злякалася нічного вересневого грому і майже всю ніч просиділа у коридорі (правду кажучи, грім дійсно був дуже гучним і страшним).
"Мені страшно, я з дуже боязких, мені здається, що я у фонді найбільше боюся, що там може десь дверка гупнути і я буду перша з айфаком [аптечкою] йти між двох стін. Але це не порушує моєї мотивації [займатися евакуацією], я хочу бути вдома і не хочу, щоб мій дім забрали", - каже вона.
Марічка з Калуша Івано-Франківської області, до великої війни жила у Лондоні і працювала там нянею, провела у Британії близько двох років. Але коли почалося повномасштабне російське вторгнення, стала приїжджати до України волонтерити і врешті у червні цього року опинилася у Краматорську у благодійному фонді "Всі Поруч".
"Я завжди хотіла повернутися в Україну і коли почалася повномасштабна війна, я зрозуміла, що буду працювати там, де я корисна, я буду розвиватися в Україні, і вже до Лондона буду повертатися як в другий дім, до своїх друзів, до своїх близьких, але я залишуся вже в Україні повністю", - розповідає Марічка.
Вона працює у проєкті "Дороги життя", який "Всі Поруч" реалізує у співпраці з фондами "Nonviolent Peaceforce", "KIWI KARE" та "Day By Day". Проєкт "Дороги життя" має три напрямки - видача гуманітарної допомоги, евакуація цивільних і соціальне таксі. Якщо з першими двома напрямками все зрозуміло, то про соціальне таксі розповідає менеджерка проєкту Ольга.
"Якщо є маломобільні люди і їм потрібно зʼїздити до банку, до поліклініки чи ще десь, то ми можемо їх звозити. "Швидка" не надає таких послуг, а ми просто їх перевозимо", - розповідає вона.
Соціальне таксі працює по всій вільній території Донецької області і, за словами Ольги, воно користується популярністю.
За словами Ольги, волонтери проєкту "Дороги життя" евакуювали або перевезли соціальним таксі понад дві тисячі людей, видали більше тисячі гуманітарних наборів мешканцям Донеччини - в цих наборах засоби гігієни, їжа і вода. Допомогу видають у Краматорську, Костянтинівці, Лимані, Святогірську людям, які дійсно цього потребують.
Щоб записатися на евакуацію чи соціальне таксі, звертайтесь до волонтерів проєкту "Дороги життя" за номером +380507343081 або в соціальних мережах Інстаграм чи Фейсбук.
Кількість евакуацій зростає
У Костянтинівці Марічка та її напарник Віталій їдуть за навігатором повз зруйновані обстрілами будинки по пустих ранкових вулицях, за весь час їм зустрілися до чотирьох перехожих. Їм потрібно евакуювати 78-річну місцеву мешканку Галину, яка наразі живе у своєї сусідки.
"Вони з нами звʼязалися через соцмережі, у нас є контакти, за якими до нас можуть телефонувати жителі Донецької області. Ми допомагаємо шукати шелтери або вони знаходять прихистки собі самі, і ми вже власне вивозимо: це може бути соціальне таксі, або повноцінна евакуація з міста в місто", - пояснює Марічка.
Від вулиці, звідки евакуюють Галину, до лінії фронту трохи більше 10 кілометрів, а одна з найближчих перпендикулярних вулиць - це пряма дорога на Часів Яр, частину якого вже захопили російські війська і до центру якого звідси 7-8 кілометрів. Хоча ця вулиця, у порівнянні з іншими у Костянтинівці, виглядає не сильно розбомбленою.
Сусідка зустрічає машину волонтерів, вони допомагають завантажити у багажник скромний пакунок Галини - лише одна торба, ймовірно, з документами. Перекидаються парою фраз із сусідкою і вирушають.
"Я глуха, нічого не чую", - каже пані Галина, коли Марічка кілька разів до неї звертається.
Волонтери кажуть, що останнім часом кількість евакуацій значно збільшилася - дається взнаки наближення лінії фронту і посилення кількості російських обстрілів прифронтових міст Донеччини. Та ж сама Костянтинівка потрапляє під обстріли кілька разів на день - росіяни гатять з артилерії та авіації, люди отриммують поранення чи гинуть щодня.
"Останні дні ми їздимо [на евакуацію] кожного дня. Більше виїжджають сімʼї з дітьми. В передостанній раз ми вивозили жінку і пʼятьох дітей, причому одна дитина була віком десь півтора року", - розповідає Марічка.
Евакуйовані в основному виїжджають до Дніпропетровської, Харківської областей або Кропивницького - туди, де мають родичів або туди, де можуть знайти житло, кажуть волонтери.
У Краматорську ми прощаємося з Марічкою, Віталієм та їхньою черговою підопічною. Далі вони прямують до Харкова, де на пані Галину чекає її син. Марічка свій бронежилет не знімає.
Постійне посилання на статтю: http://www.kramatorsk.info/view/
320119
Якщо ви хочете залишити коментар, прохання авторизуватися або зареєструватися.